Технологічна структура економіки України (ч.2)

Перша частина (Ч.1.)

Рис 1. Технологічна структура інвестицій в основний капітал, % *

* за 2006 рік дані в офіційній статистиці не оприлюднено.

Інвестиційну привабливість української обробної промисловості обмежують і деякі внутрішні властиво­сті, що ускладнює зростання її ефективності. До таких належать:

1) відсутність сучасної технологічної та виробничо-організаційної структури, що проявляється у більшості випадків у невідповідності як вимогам ринку, так і суча­сним формам ведення бізнесу;

2) неможливість використання орієнтованих на оборону потужностей в цивільних цілях;

3) наднормативний (в деяких випадках до 80%) фі­зичний, а також і моральний знос основних фондів, їх активної частини;

4)  вкрай низька продуктивність праці та, відповід­но, обмежена навіть на внутрішньому ринку конкурен­тоспроможність продукції високих технологій;

5)  небезпечна залежність інвестиційних ресурсів від кон'юнктури на світових сировинних ринках та інше.

Не відрізняється стаціонарністю і технологічна структура інвестицій (рис. 1). Якщо в період з 1995 по 2003 рік частка інвестицій в обладнання, інструмент та інвентар збільшилась вдвічі і досягла 55%, то в 2004-2005 вона зменшилася на 2% й залишалася стабільною. Така зміна в технологічній структурі інвестицій у першу чергу не сприяє ефективному впровадженню нових технологій, відновленню устаткування і у кінцево­му підсумку розширенню інвестиційної діяльності суб'єктів господарю­вання.

Хоча в цілому спостерігається тенденція збільшення з 2000 року ін­вестицій у обладнання та інструментарій, що вказує на прямий зв'язок між інвестиційним забезпеченням та початком відродження після си­стемної кризи промислового виробництва.

Важливим пріоритетом інвестиційної політики є залучення іно­земного капіталу, по-перше, з метою підвищення ресурсозабезпечення інвестиційної сфери, по-друге, з метою використання накопиченого іноземними компаніями досвіду створення і просування наукомісткої продукції.  Так, структура прямих іноземних інвестицій зарубіжних країн в економіку України у 2001-2006 роках за видами еконо­мічної   діяльності   та   технологічними   секторами (табл. 3) свідчить про наявність стійкої тенденції в тому, що співвідношення обсягів прямих іноземних інвестицій, починаючи з 2002, було суттєвим на користь середньотехнологічного сектору промислового виробництва. Найменша частка цих інвестицій припадає на високотехнологічний сектор (8,1% га 4,2% відповідно у 2004 та 2005). Дещо в кращому стані (9,7% та 11%) в цьому відношенні перебуває низькотехнологічний. Однак як негативну слід визначити тенденцію зменшення припливу ПІІ у 2005-2006 роках у сектор середньо та високотехнологічних виробництв майже в два рази по­рівняно з 2004 роком. Однією із причин, на наше переконання, слід вважати закінчення чергового етапу експанси російською бізнесу в харчову промисловість, що супроводжувалася відповідною технологічною мо­дернізацією виробництва та зниження інвестиційної активності у деяких видах промислового виробництва (машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисло­вість, виробництво коксу та інше), пов'язане зі зміною кон'юнктури ринків та низькою конкурентоспроможні­стю вітчизняного виробництва машин електричного, транспортного та електронного устаткування. Зазначе­ні дані свідчать про те, що інвестиційний процес у промисловості України й до цього часу не відповідає суча­сним вимогам реалізації інноваційної моделі економіч­ного зростання.

Таблиця 3. Структура прямих іноземних інвестицій зарубіжних країн в економіку України у 2001-2006 роках за видами економічної діяльності та технологічними секторами

Розраховано за даними Статистичного щорічника України за відповідні роки.

Технологічні зміни, особливо на тлі впровадження базових та інфраструктурних науково-технічних інновацій, безпосередньо пов'язані з ви­робництвом нових наукомістких інвестиційних товарів, які потребують значних цілеспрямованих інноваційних капітальних витрат. Тому за низького рівня інноваційною інвестування країна втрачає потенційні можливості динамічного розвитку, навіть маючи наукові та проектно-кон­структорські розробки своєї науково-технічної сфери.

Таблиця 4. Групування товарної структури експорту за рівнем технологічності, %

Рис 2. Групування товарної структури експорту за рівнем технологічності, %

Характерну ознаку технологічної структури промислового вироб­ництва відображає експорт української товарної продукції (табл. 4, рис. 2), динаміка якого останні шість років є майже стабільною.

Таблиця 5. Групування товарної структури імпорту за рівнем технологічності, %

Рис 3. Групування товарної структури імпорту, %

Найбільшу частку в експорті становить продукція середніх технологій низького рівня (у середньому за шість років — 55%), далі — низьких технологій 20%. Частка середніх технологій високого рівня досягає 18%, а високих-близько 5%. Таким чином, проступає загаль­новідома тенденція щодо переважної низькоукладності вітчизняного промислового виробництва та відсутність будь-яких змін у структурній політиці країни.

У зв’язку із вищезазначеним цілком закономірним слід вважати збільшення імпорту в Україну високотехнологічної продукції (табл. 5, рис. 3.). А в цілому динаміка даного процесу також зберігає статус кво.

Водночас престижність високотехнологічних галузей не означає, що інноваційним розвитком не можуть бути охоплені інші галузі економіки, у тому числі й сфера послуг з її науковою складовою, де матеріально-технічна база зношена не менше, ніж у матеріальній сфері виробництва; діяльність сфери зв'язку та комунікацій, що мають забезпечувати ін­форматизацію суспільства. Тому необхідним є збалансування фінансо­вих потоків в інноваційний розвиток секторів економіки на основі врах­ування попиту на науково-технічну продукцію й активізація в цьому на­пряму діяльності всіх структур влади, причетних до регулювання іннова­ційної діяльності.

Таблиця 6. Кількість переданих нових технологій в Україні у 2000-2006 роках, у відсотках від попереднього року

Таблиця 7. Кількість переданих нових технологій за межі України у 2000-2006 роках, у відсотках від попереднього року

Джерело: Наукова та інноваційна діяльність в Україні // Стат. Зб. – К.: Держкомстат України, 2002-2007.

Одним із впливових факторів на структурні зрушення в промислово­сті є трансфер технологій. Аналіз статистичних даних показав, що част­ка загальної кількості нових технологій (технічних досягнень), придба­них вітчизняними промисловими підприємствами в Україні та за її межа­ми у 2005 році порівняно з 2004 була значно скорочена, проте у 2006 спостерігалося деяке поліпшення даного процесу. Традиційно, частка придбаних технологій за межами України більша, хоч протягом 2005-2006 цей розрив було скорочено. Зокрема, серед різних форм придба­них технологій у 2006 році найбільшу кількість становило устаткування, частка якого в загальній їх кількості дорівнює 76,1%, з яких 38,9% при­падає на вітчизняний ринок, а 37,2% — на закордонні ринки. Досить ма­лою (3,8 %) була частка ліцензій на використання об'єктів промислової власності, що свідчить про слабку розвиненість ринку промислової власності. Вкрай негативною зберігається тенденція передачі технологій як в Україні, так і за її межі (табл. 6, 7). І хоч за даними офіційної стати­стики цей процес за 2006 рік мав тенденцію до піднесення, у кількісному вираженні ця цифра є просто жалюгідною. У розрізі видів економічної діяльності найвищі показники придбаних нових технологій в Україні та за її межами мають підприємства обробної промисловості, серед яких - машинобудівні, хімічні та нафтохімічні, харчові та сільськогос­подарські (переробні).

У цілому здійснений аналіз доводить, що головними характеристи­ками наявної технологічної структури промисловості України є:

• 
  
  існуючі й до цього часу деформації у сфері виробництва між галузями паливно-енергетичної, сировинно-напівфабрикатної спрямованості та виробництвом наукомісткої продукції;
  
  


• 
  
  переважна галузева спеціалізація промисловості, яка не до­зволяє застосовувати сучасні методи управління усім технологічним ланцюгам виробничого процесу;
  
  


• 
  
  високий ступінь залежності національної промисловості від імпорту енергоносіїв, продукції машинобудування, від ринків збуту, експорту металургійного виробництва, сировини, що спричиняє перекіс товарної структури експорту на користь низьких технологій;
  
  


• 
  
  високий ступінь зносу основних фондів у всіх галузях промисловості через відсутність інвестицій і результативної інвестиційної полі­тики як на рівні окремих підприємств, так і на рівні держави.
  
  

Україні потрібно радикально реструктурувати свою економіку не лише відповідно до зростаючих вимог споживача, а й вимог, умов та тенденцій глобалізації економічних зв'язків та економічного простору. Концептуальними принципами формування ефективної технологічної структури промисловості повинні бути:

1)  удосконалення системи прогнозування технологічного розвитку і структурної перебудови промислового виробництва;

2)  ідентифікація та здійснення постійного моніторингу пріоритетних напрямів технологічної модернізації галузей і виробництв;

3) забезпечення концентрації фінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів держави на провідних напрямах науково-технологічно­го оновлення виробництва.

Дослідження й практика свідчать, що подальший розвиток економі­ки стримується надпропорційно зростаючими потребами в інвестиціях, які потрібні все більше для підтримки виробництва у видобувній і пере­робній галузях, що мають більш високу порівняно з іншими галузями капіталомісткість. Можливості сировинних галузей у створенні інвести­ційного потенціалу технологічного розвитку навіть у короткостроковій перспективі також обмежені. Скоротити розрив між потребами в інве­стиціях і обмеженими можливостями накопичення для забезпечення ка­піталовкладень можливо лише шляхом розширення виробництва науко­місткої конкурентоспроможної продукції. Інвестування повинно мати ін­новаційний характер, спрямований на переважне використання ресур­созберігаючих технологій, на освоєння виробництв сучасних технологіч­них укладів. У випадку, якщо не буде сформовано науково-технологіч­ний комплекс як власне джерело технологічних нововведень, а також не буде створене середовище для закріплення технологій, що придбані в ході трансферу, які забезпечать модернізацію виробництва та випуск конкурентоспроможної продукції, то Україна змушена буде стати на шлях перманентного відставання та поглиблення технологічної залеж­ності від економічно розвинутих країн.

Економіці України потрібна промислово-інноваційна стратегія, яка має затверджуватись не Мінпромполітики, а на рівні уряду, оскільки перед нашою країною, на відміну від інших країн, стоять системні завдання у сфері технологічної модернізації. Це неможливо вирішити без участі держави та відповідного органу виконавчої влади, який би мав необхідні для цього повноваження.

_________________

ЛІТЕРАТУРА:

1. Якубовський М.М., Фещенко О.П. Структурна перебудова економіки Украї­ни: проблеми, цілі, пріоритет // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наук праць. Вип.. 14. — К.,2001. — С. 3-25.


2. Промисловість та її галузі / В.Ф. Бесєдін та інші / За ред. В.Ф. Бесєдіна – К.: Наук. світ, 2000. — 342 с.


3. Фещенко О.Л. Теоретичні питання структурної динаміки виробництва / Формування ринкових відносин в Україні. Зб. наук. праць. — К., 2000. — Вип. 9 — С. 12-16.


4. Лепьохін О.В. Розвиток промислового виробництва в умовах ринкових пе­ретворень / Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 148. — Дніпропетровськ: ДНУ. 2002. — С. 82-88.


5. Развитие промышленного производства: проблема и решения / Амоша А.И., Иванов Н.И., Хижняк Л.Т. и др. — К.:- Наукова думка. 2003. — 340 с.


6. Іщук C.O. Виробничий потенціал промислових підприємств: проблеми формування і розвитку: Монографія — Львів. ІРД НАН України. 2006. — 278 с.


7. Бажал Ю.М. Економічна теорія інноваційних технологічних змін / «Іннова­ційний менеджмент»: конспект лекцій. — К., 2007.


8. Економічне управління технічним оновленням виробництва / Александрова В.П., О.П. Степанов. Ю.М. Бажал та ін., Під ред. В.Л. Александрової та О.П. Степанова — К.: Либідь. 1993. — 248 с.


9. Яременко Ю.В. Экономические беседы — М. Центр исследований и ста­тистики науки, 1999. - 412 с.


10. Пчелинцев О.С. От поляризованного к сбалансированному развитию (возвращаясь к наследию акад. Ю.В. Яременко) // Проблемы прогнозирования. — 2005. — №5. — С. 4-16.